Свято Переображення Господнє – багатогранне. На первинному рівні значення цієї події в тому, що Ісус з’явився трьом апостолам, щоб показати їм Свій зв’язок із двома найавторитетнішими пророками минулого – Мойсеєм та Іллею. Цей зв’язок важливий тому, що Ісус зупинився на горі Тавор за кілька днів до Свого славного в’їзду в Єрусалим, після чого мали розгорнутися драматичні події Його смерті й воскресіння. Саме цією зустріччю з пророками Ісус хотів підтвердити Своє месіанське покликання. Отцівський голос з неба, як і під час Хрещення, або Богоявлення, як ми ще називаємо цю подію (Мт. 3, 17), ще раз вказує саме на Ісуса як на вибраного й улюбленого Сина, якому Отець обіцяв дати народи як спадщину, володіння всієї землі (Пс. 2, 8). Отже, ця подія повинна була підготувати учнів до надзвичайно складних випробувань, які мали настати в найближчому майбутньому. Ісус навіть попросив Петра, Якова та Івана нікому не розповідати про те, що вони бачили на горі «аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих» (Мт. 17, 9).
Другий рівень значення цієї події – таємнича розмова між Ісусом, Мойсеєм та Іллею. Євангелисти не передали нам її суті, але залишили підказку – гора, світло і Божий голос. У Другій книзі Царів розповідається про те, як Ілля володів вогнем та сліпучим світлом, за допомогою яких він очищав ізраїльську й самарійську землі від ідолопоклонства (2 Цар. 1, 10). Саме на горі Кармель Ілля переміг священиків псевдобога Ваала (1 Цар. 18, 15–29). Знаємо також, що Мойсей після розмови з Богом світився сліпучим світлом (Бут. 3, 2), коли сходив із гори Синай, і приніс народові скрижалі Божого Закону (Бут. 34, 29). Бог промовляв до Мойсея могутнім голосом, що аж люди благали, щоби він попросив Бога говорити лише з ним, бо вони не витримували громовистого звуку (Вих. 20, 19). Тут месіанське покликання Ісуса доповнилося Іллевим завданням очистити народ Божий від гріховності й ідолопоклонства та Мойсеєвим – заснувати новий союз між Богом і людьми.
Третій рівень значення свята криється в самому слові «преображення». Коли Ісус явився учням у мандорлі (особлива форма німбу – сяйво овальної, вертикальної форми, всередині якого може бути зображення Ісуса Христа чи Богородиці) світла, вони відчули надзвичайну приємність, незрозуміле пережиття: не хотіли покидати це місце – хотіли перебувати в цьому стані завжди. Отці й Учителі Церкви, зокрема Оріген, святі Григорій Ніський та Максим Ісповідник, пояснювали цю насолоду присутністю божественної сили в той момент і передсмак блаженства в Царстві Небесному. Пізніша середньовічна ісихастська традиція східного християнства також вбачала у Преображенні Христа нетварне світло Царства Небесного. Святий Григорій Палама стверджував, що у Преображенні ми бачимо майбутню реальність, яка виходить за часопросторові межі. Це світло – божественна благодать, яка освячує і просвічує кожну людину. Це – новий зв’язок, за допомогою якого вірний входить у нову якість спілкування та стосунків із Богом. Через Христа преображується, оновлюється, просвічується, відроджується не лише людина, але й вся земля, небо і Всесвіт.
Олег КІНДІЙ, доктор патристичного богослов’я:
Коментування заборонене.